Пошук ГУГЛ
Усі публікації » Бібліотека » § 2. Методи, методика, процедури наукового дослідження

У кримінологічній літературі поряд із терміном «методологія» використовуються і такі поняття, як «метод», «методика», «процедура наукового дослідження».

Метод — це шлях збору та обробки зібраних даних про будь-яке явище кримінологічної властивості.

Методика — поняття, яким визначається сукупність методів, що використовуються для отримання шуканих знань зазначеної властивості, включаючи їх послідовність і взаємозв’язок на різних етапах наукового дослідження, а також аналіз зібраного матеріалу.

Кримінологічні дослідження здійснюються відповідно до раніше розроблених науково-прикладних процедур, які передбачають загальну систему дій і способів організації всього дослідження.

Для збору і обробки кримінологічної інформації практикується застосування різних методів. Серед них виділяють: статистичні, конкретно-соціологічні, психологічні і математичні методи.

Статистичні методи. Злочинність являє собою масове соціальне явище. У зв’язку з цим її закономірності не можуть бути розкриті на прикладі одиничного факту, окремого злочину. Тут потрібна значна кількість спостережень, слід розглядати масу злочинів або велику їх сукупність.

Статистичне спостереження може бути суцільним і вибірковим. При суцільному спостереженні береться вся маса фактів, які належать до явища, що вивчається. При вибірковому спостереженні дослідник вивчає тільки частину таких фактів, тобто генеральної сукупності фактів.

Можливість застосування часткового спостереження обґрунтовується тим, що при правильній його організації звернення лише до обмеженого масиву статистичного матеріалу дозволяє отримати представницькі з достатньою мірою точності висновки, які можна поширити на всю генеральну сукупність матеріалу, що вивчається, тобто береться частина цілого і за його результатами виводиться судження про ціле.

До вибіркового методу вдаються у разі, якщо організація суцільного спостереження є надто складною, потребує дуже великих коштів, залучення значної кількості досвідчених дослідників, а також тривалого часу на його проведення. Замість цього, як свідчать теорія і практика, представницькі результати можливо отримати і за допомогою вивчення відповідним чином відібраної частини всього масиву, що вивчається.

Результати суцільного і вибіркового спостереження деякою мірою є близькими. Однак тут відзначається лише приблизний збіг. Між ними завжди має місце певна різниця, яку в теорії ймовірності називають похибкою репрезентативності. Похибка репрезентативності буде меншою, якщо у більшому обсязі буде відібрана вибіркова сукупність.

У кримінології використовуються такі конкретно-соціологічні методи: масові опитування; спостереження; вивчення документів; експертні оцінки.

Усе різноманіття методів опитування можна звести до двох видів: інтерв’ю і анкетування.

Інтерв’ю являє собою звичайну бесіду, яка передбачає прямий контакт поміж дослідником (інтерв’юером) і опитуваним (респондентом). Особливість цього методу полягає в тому, що опитуваний і той, хто опитує, стикаються віч-на-віч. Від характеру їх спілкування, міцності контактів і ступеня взаєморозуміння багато в чому залежать успіх інтерв’ю, повнота і якість отриманої інформації.

За ступенем формалізації виділяють вільне (неформалізоване) і стандартизоване (формалізоване) інтерв’ю. При вільному інтерв’ю допускається довільна зміна кількості, змісту питань і порядку їх постановки залежно від ходу бесіди. При проведенні такого інтерв’ю задається лише одна його тема. Однак інтерв’юер зобов’язаний чітко уявляти собі, яку інформацію йому необхідно одержати. Стандартизоване інтерв’ю проводиться за детально розробленим запитальником.

Він обмежений однаковою кількістю питань одного і того ж змісту, які ставляться всім опитуваним в однаковій послідовності. Мета такого інтерв’ю – одержати найбільш порівняні відомості.

Даний метод має декілька переваг. По-перше, інтерв’ю дозволяє більш глибоко проникнути у соціально-психологічні причини людської поведінки. По-друге, під час його проведення можна встановити сту18 Загальна частина пінь відвертості респондента. По-третє, інформація, яка при цьому збирається, надходить більш швидко і повно, як правило, вона є безпосередньою та яскравою.

Анкетування являє собою збір кримінологічної інформації шляхом письмового заповнення заздалегідь розроблених анкет. Анкета — це документ, упорядкований за формою і змістом запитань у вигляді опитного листа. Чим складніше явище, що вивчається, та глибше дослідження, тим більше в анкеті запитань і ширше їх обсяг. Питання в анкеті розбиваються на окремі групи (змістові блоки). При цьому забезпечуються послідовність і логічність їх розміщення, а також враховується характер явищ, що підлягають вивченню.

Спостереження — метод емпіричного дослідження, який полягає у безпосередньому сприйнятті дослідником соціальної дійсності, у прямій реєстрації певних подій і ситуацій. Він є очевидцем цих подій, тому інформацію про ті або інші факти і обставини черпає не з чужих джерел, а з особистих спостережень за цими фактами і обставинами.

Вивчення документів — є у багатьох випадках одним із джерел отримання необхідної кримінологічної інформації. Досліднику-кримінологу доводиться стикатися з різного роду офіційними і не офіційними документами. Найчастіше — це матеріали кримінальних справ або окремі процесуальні документи, узагальнення слідчо-судової практики, висновки різного роду експертиз, матеріали контролюючих органів, листи і скарги громадян з приводу вчинених злочинів, повідом лення засобів масової інформації, виступи народних депутатів тощо. Вивчення та аналіз перелічених документів дає змогу одержувати корисну інформацію.

Метод експертних оцінок у кримінології полягає в обліку думок фахівців, провідних в окремих галузях знань експертів, з різних питань, що стосуються злочинності та заходів боротьби з нею. Безпосереднім об’єктом і предметом дослідження стають не певні явища і процеси, а думки, судження фахівців-експертів про ці явища і процеси. Оцінки експертів мають бути засновані на їх глибоких теоретичних знаннях і базуватися на великому практичному досвіду. У зв’язку з цим головне завдання дослідника полягає в тому, щоб відібрати групу компетентних експертів і правильно поставити перед ними відповідні питання. Кількість експертів, які залучаються при цьому, залежить від завдань дослідження, складності проблем, що вивчаються, терміновості проведення експертизи.

Опитування експертів проводяться очно і заочно. Під час його проведення можливим є висловлення декількох особистих думок. Усі вони узагальнюються і аналізуються дослідником, який вдається у таких випадках до встановлення усередненої точки зору, яка підтримується більшістю експертів.

Психологічні методи. При вирішенні деяких кримінологічних проблем неможливо обійтися без застосування цих методів. Їх використання додає глибини і всебічності кримінологічним дослідженням, оскільки сучасна психологія дозволяє психологу-практику і кримінологу вдосконалювати свою роботу з людьми. Тут мається на увазі як загальна психологія, так і її прикладні галузі: психодіагностика, психотерапія, психогенетика, соціальна психологія, соціальна психотерапія та ін.

Методи перелічених галузей прикладної психології використовуються в кримінології для вивчення особи злочинців, виявлення характеристики малих соціальних груп кримінальної спрямованості, збору матеріалів, що пояснюють механізм злочинної поведінки, розробки профілактичних заходів психолого-педагогічного змісту.

Найбільш поширеним психологічним методом є тестування, тобто вимірювання сукупності властивостей і психічних станів осіб, які входять до складу малих соціальних груп. При тестуванні використовуються стандартизовані питання, що мають певну шкалу значень.

Застосування тестологічних процедур обумовлюється необхідністю зіставлення (порівняння, ранжирування) індивідів за рівнем їх розвитку або ступенем виразності різних психологічних якостей (інтелект, здібності, темперамент, емоції, особистісні риси та ін.).

Теорія і практика психологічної науки розробила безліч тестів — це: а) загальноособистісні, які вживаються для дослідження всієї системи психологічних властивостей особи; б) особистісні, за допомогою яких виявляється будь-яка одна характерна риса індивіда; в) групові — для вивчення структури малих неформальних і формальних соціальних груп (їх згуртованість, особливості психологічного клімату, що панує в них). Враховуючи складність і неабияку важливість психологічних методів, юристи-кримінологи при їх застосуванні повинні тісно співпрацювувати зі спеціалістами-психологами.

Експеримент кримінологічний — це метод перевірки гіпотез та отримання таким чином певної інформації про злочинність, формування особи злочинця, запобігання злочинності та окремих її проявів шляхом штучного створення відповідних умов, при яких зазначені явища відбуваються або можуть відбутися. Він дозволяє виявити нові або уточнити раніше відомі факти, перевірити ту чи іншу гіпотезу або 20 Загальна частина нововведення. Проведення експерименту в кримінології застережене двома умовами. По-перше, він може застосовуватися тільки у позитивному напрямку. По-друге, його проведення допустиме в межах закону і моралі, що виключає порушення прав, свобод і законних інтересів громадян.

Математичні методи. Зараз суспільні науки, що вивчають соціальні явища і процеси, використовують кількісні методи сучасної математики. Кримінологія щодо цього не є винятком.

Для використання математичних методів у кримінологічних дослідженнях є можливість і необхідність. Можливість випливає з того, що об’єкти кримінологічних досліджень являють собою масові явища, яким властиві статистичні закономірності, і їх кількісна сторона може бути з успіхом піддана математичному аналізу. Необхідність же зумовлена тим, що під час кримінологічних досліджень масив зібраного емпіричного матеріалу сягає величезних обсягів. Його вивчення, обробка і аналіз, безумовно, вимагають залучення кількісних математичних методів.

Проведення анкетування, інтерв’ю, спостереження та інших кримінологічних методик дослідження повинно супроводжуватися використанням методу створення контрольної групи. Це означає, що при здійсненні експериментального дослідження паралельно з ним проводиться і контрольне. З цією метою нарівні з експериментальною створюється і контрольна група. Вона повинна бути зрівняна за усіма ознаками і показниками, крім тих, що вивчаються. Порівняння висновків експериментального, основного дослідження і висновків контрольного дослідження дає можливість визначити, чи є типовими та обґрунтованими закономірності, встановлені при вивченні основної групи. Контрольна група, таким чином, являє собою те необхідне тло, на якому проглядаються й якісні ознаки явища, що вивчається.

Як уже зазначалося, кримінологічні дослідження здійснюються відповідно до раніше розроблених науково-прикладних процедур, які передбачають загальну систему дій і способів організації всього дослідження. У зв’язку з цим заслуговує на увагу питання про етапи кримінологічних досліджень.

Звичайно таке дослідження передбачає сім етапів.

Перший етап полягає у виборі предмета (теми) і об’єкта дослідження. Ініціатива при цьому належить науковим установам, практичним органам і окремим вченим-дослідникам. На цьому етапі вивчаються літературні джерела і результати колишніх досліджень за обраною темою.

На другому етапі складається план-програма майбутнього дослідження, що має сприяти його повноті й об’єктивності. Цей робочий документ визначає мету і завдання дослідження, передбачає висунення гіпотез, встановлює строки його проведення, джерела одержання інформації, визначає форми впровадження отриманих висновків і сформульованих пропозицій. На цьому етапі проводиться вибір методів дослідження і технічних прийомів їх реалізації. Їх певний набір залежить від предмета, об’єкта, цілей і масштабності дослідження.

Третій етап полягає у виготовленні інструментарію дослідження:

анкет, опитних листів, тестів, завдань для експертів; у підготовці оргтехніки тощо.

Четвертий етап передбачає створення груп респондентів і дослідників, груп експертів, безпосередніх виконавців, ознайомлення їх із завданнями дослідження, проведення з ними інструктажу.

П’ятий етап — найбільш трудомісткий і відповідальний. Він включає збір різної кримінологічної інформації. Практикою встановлено, що від якості зібраного емпіричного матеріалу багато в чому залежать повнота, достовірність та цінність висновків дослідження.

Шостий етап — не менш відповідальний, тому що при цьому узагальнюється і аналізується зібрана інформація, а також формулюються висновки дослідження і відповідні наукові положення та практичні пропозиції і рекомендації, що випливають з них.

І останній, сьомий, етап полягає в реалізації наукових висновків і положень, практичних пропозицій і рекомендацій проведеного дослідження, які використовуються як у практиці діяльності державних органів, так і в кримінологічний науці.

ЗМІСТ

Ви можете замовити КУРСОВУ по даній або ж іншій темі.

Також ви можете прочитати

Залишити коментар

* поля позначені зірочкою необхідно заповнити

загрузка...